Свято життя, або Чому перемога Італії на Євробаченні закономірна у часи пандемії
Переможцем цьогорічного “Євробачення” став італійський глем-рок-гурт Maneskin. Українці Go_A посіли п’яте місце, хоча за голосуванням глядачів взяли друге.
Музичний оглядач “Суспільне культура” Олексій Бондаренко розповідає, як втомлена карантином аудиторія вирішила святкувати життя, чому результат України – це не перемога, але тріумф, та наскільки політично зарядженим вийшов конкурс у 2021 році.
Ще напередодні півфіналів головними фаворитами конкурсу вважалися італійці. На них ставили букмекери.
Історія цього гурту – доволі типова як для представника Євробачення. 2017 року вони яскраво заявили про себе на місцевому “Х-Факторі”. Наступного року випустили альбом, який став абсолютно хітовим на батьківщині. А 2019-го їх обрали для участі у “Євробаченні”.
Музично їхня пісня – доволі агресивний сучасний глем-рок, помножений на сексуальність в подачі. Зізнаюся чесно, коли я подивився їхній кліп напередодні конкурсу, ніяк не міг зрозуміти, чому саме їм пророкують перемогу. Але коли побачив живий виступ – усе стало зрозуміло. Наживо Måneskin – це концентрована енергія. Пісню доповнює яскравий образ – шкіряні костюми та величезні підбори (привіт, Kazaky).
Особливо цікавим факт перемоги глем-рок-гурту робить те, що в усьому світі вже кілька років домінує хіп-хоп. А Måneskin уособлюють собою рок-н-рол в його найпафосніших проявах. Той самий рок із 80-х, який про sex, drug, rock-n-roll.
На пресконференції після фіналу соліст гурту пив шампанське з горла, закидав ноги на стіл, обливав друзів та й загалом поводився, як рок-зірка в зеніті слави. Його навіть запідозрили у вживанні наркотиків у прямому ефірі, коли він якось дивно нахилився над столом, ніби понюхати кокаїн.
Часто переможці “Євробачення” несуть певний політичний меседж або соціальну конотацію. Очевидними прикладами є перемога Джамали в розпал українсько-російської війни та перемога Кончіти Вурст, пісню якої згадати важко, натомість саму виконавицю – дуже легко.
Італійці – повна протилежність таким випадкам. Так, можна зачепитися за підбори як певний натяк в сторону ЛГБТ-спільноти, але у 2021 році чоловіками на підборах на сцені уже нікого не здивуєш. Навпаки, Måneskin випромінюють прямо-таки тваринну сексуальність без жодних натяків на те, чи вона гетеро, чи гомо.
Здається, світ настільки втомився від обережності, замкнених кордонів, зум-колів та сидіння вдома, що дуже хоче просто веселитися: не думати про політичну доцільність, розвиток демократії чи сумувати під драматичні балади. Людям хочеться забути про все та гуляти, як востаннє. Святкувати життя. І саме це запропонували Måneskin – та виграли зі значним відривом.
Go_A отримали бодай по балу від глядачів кожної країни, яка голосувала. Поступилися лише італійцям. А от оцінка журі (половина результату) була не такою райдужною. Після першої частини голосування український гурт ішов дев’ятим.
Урешті-решт гурт посів п’яте місце, але їхній виступ можна вважати тріумфом для України. Навіть не результат, а сам виступ та реакцію на нього. Наступного дня у чарті вірусних треків Spotify пісня Shum посіла перше місце у десяти країнах та четверте місце у Великій Британії.
Головна проблема із “Євробаченням” для музикантів полягає в тому, що перемога на ньому фактично нічого не означає для майбутнього гурту. Це саме ті п’ятнадцять хвилин слави, які несуть медійний шлейф, який поступово згасає.
Ще після перемоги на Нацвідборі Катерина Павленко розповідала, що гурт почали дуже активно запрошувати виступати за кордон – на фестивалі та окремі концерти. І це найкращий шлях для колективу, який пропагує український фолк, огортаючи його в електронну музику.
В Україні дуже скептично ставилися до перемоги Go_A на Нацвідборі. До них не прихильна музична преса, напередодні відбору нижчі коефіцієнти, ніж у них, були хіба що в Давида Аксельрода. Та й загалом гурт на відбір потрапив ледь не випадково – особисто покликав продюсер відбору Руслан Квінта, коли почув по радіо.
З кожним разом Go_A доводили, що заслуговують не тільки на участь в “Євробаченні”, а й на популярність за кордоном. В Україні вони дійсно не перші поєднали фолк з електронікою. Це робили й популярні артисти на кшталт ONUKA, і андеграундні типу OY Sound System. Тому для українського слухача їхня музика звучить надто знайомо, якщо не сказати вторинно.
Але все перевертається з ніг на голову, коли ці ж пісні починають грати за кордоном. Серед учасників цьогорічного “Євробачення” номер Go_A був, по-перше, наймузичнішим, а по-друге, найбільш потужним з точки зору концептуальної єдності.
Go_A запропонували номер, забитий сенсами – на YouTube-каналі “Твоя Підпільна Гуманітарка” є хороший розбір усього, що гурт заховав у своєму номері. Але якщо коротко, йдеться і про народні обряди, образ сонця, переосмислення Чорнобильської трагедії, ну і конопельки там недарма.
Go_A показав, що є гуртом із величезним потенціалом, і ще раз підтвердив думку, що український фолк у сучасній обробці цікавий Європі. Цю стежку вже проторувала “ДахаБраха”. Лишилося тільки активно нею рухатися.
Скільки б організатори конкурсу не намагалися знизити фактор політичної підтримки чи несприйняття різних країн, це зробити вкрай важко. І якщо глядачів у чомусь звинувачувати вельми складно, то членів журі – набагато легше. Тим паче їхні імена відомі.
Цього року від України членами журі були Олександр Пономарьов, Іларія, alyona alyona, Ігор Кондратюк та Alloise. Вони вгадали трійку переможців, але отримали тонни ненависті через те, що не віддали жодного балу Литві. Натомість Литва – єдина країна, журі якої дало Україні максимум у 12 балів.
Можна шукати в цьому ознаки некомпетентності журі. Можна будувати конспірологічні теорії. Можна посилатися на три бали жахливому виступу Азербайджану. Але якщо поставити себе на місце члена журі, всі ці аргументи виглядають слабко. Так, їм міг просто не сподобатися номер Литви. І це нормально. І глобальна ідея полягає в тому, що вони мають голосувати незалежно від політичних преференцій (хоча Росія і так нічого не отримала).
З іншого боку – дивні ситуації з іншими учасниками. Болгарія дає Молдові 12 балів. Молдова стільки ж Болгарії. При цьому обидва номери явно далекі від найвищої оцінки. Як же тут не помітити, що тренер учасниці від Молдови – Філіп Кіркоров, уродженець Болгарії. І він цілком може дружити із членами журі обох країн. На цьому наголошує і Сергія Притула, який коментував конкурс в ефірі СТБ.
Британія взагалі отримала нуль. Так, кожного року ця країна із напрочуд сильною музичною індустрією відправляє якихось дивних і невідомих артистів. Але нуль балів – це аж надто жорстко. Як тут не згадати, що зовсім нещодавно Британія провела Брекзіт?
Проте навіть попри такі нюанси цьогорічне “Євробачення” було одним із найменш заполітизованих за всі роки.
Коли в Давній Греції проводили Олімпійські ігри, грецькі поліси заключали тимчасове перемир’я. Спортивні змагання – можливість помірятися силами між країнами, не застосовуючи зброю.
“Євробачення” – ледь не єдиний майданчик, де країни, які конфліктують або навіть воюють одна з одною, можуть позмагатися мирно. Водночас, на відміну від спорту, пісню неможливо оцінити об’єктивно. І навіть журі, яке має сприяти об’єктивності, може послуговуватися надто розмитими критеріями. Вже котрий рік експерти сперечаються, що ж найважливіше – пісня, номер чи виконання.
Тому говорити, що той чи інший гурт отримав свої бали несправедливо або члени журі були необ’єктивними, – не має жодного сенсу. Бо немає золотого стандарту, немає еталону. Звісно, в багатьох рішеннях можна прослідкувати певну логіку, але це не вносить ясності.
“Євробачення” має репутацію антимузичного конкурсу. І дійсно, кожен рік це доводять десятки учасників, які ґвалтують музичні тренди, які відгриміли кілька (а іноді кількадесят) років тому. Саме тому в номері Кіпру так легко вгадується Lady Gaga. Болгарія ледь не цитує Біллі Айліш (хоча пісня дуже красива). Сербія закидує в часи домінації ВІА ГРА. А учасниця з Мальти ніби щойно записала нову пісню з Parov Stelar. Але переможці Måneskin – це точно не артисти одного хіта. Можна послухати їхні альбоми і впевнитися, що це гурт із власним стилем (нехай він і нагадує Palaye Royal) та низкою попередніх бенгерів. Наприклад, їхній трек Torna a Casa має в Spotify понад 80 млн прослуховувань. Номери з Франції та Швейцарії працюють не на епатажі чи яскравому шоу, а саме на душевності та майстерності виконання.
Це стосується і Go_A. Їх виступ запам’ятається Європі надовго – подивіться на чарти сервісів потокової музики та ютубу. І якщо коли перемогла Джамала, Україні закидали використання політичного питання (хоча пісня “1944” сама по собі шедевр), цього разу у єврофанів немає такої можливості.
Go_A показали зовсім нову Україну: із глибокими смислами, які тягнуться з давнини, але й здатні переосмислювати трагедії 20 сторіччя; з високим рівнем пропрацювання номеру, який демонструє професіоналізм постановників; та головне – з музикою, яка була актуальнішою та цікавішою за більшість інших виконавців.