VILNA: З чого все почалося

VILNA: З чого все почалося

Напередодні другого півфіналу Євробачення-2018, де Україну представить MELOVIN, VILNA презентує україномовну версію пісні Forest Song, з якою проект потрапив до фіналу нацвідбору.

Денис Ямбор, продюсер проекту VILNA, розповів про ідею проекту та поділився враженнями від нацвідбору.

З чого почалася VILNA?

Все своє свідоме життя я пов’язаний з музикою. Був бас-гітаристом гурту «Квадраджесіма», зараз – співвласник студії звукозапису Bambrafone в ЗвукоЦеху. Все почалося зі спостережень і запитань. Мабуть, 50% сучасної української музики записано в мене на студії. А коли мене почало хвилювати питання реалізації колективу, то почав у багатьох музикантів цікавитися їхнім власним досвідом.

Поговорити на відсторонені теми можна тоді, коли вже все зроблено, і артисти розслабляються, палять, п’ють чай. Серега (зараз Поліграф Шарікофф) розповідав, що пісню «Черный бумер» він вважав найслабшою в альбомі. Говорив, якщо пісня гарна, вона як травинка, пробиваючись крізь асфальт, знайде шлях до світла. Під час створення колективу «ТіК» була застосована бізнес-модель. І вона однозначно працює. Попрацювавши з проектом Святослава Вакарчука Христиною Соловій, я зрозумів, що успіх цього проекту – без сумніву гарні пісні і правильний маркетинг, і що найголовніше, кожна задача заточена на результат і завжди доводиться до кінця.

Я дійшов висновку, що в кожного артиста своя історія. Кліше немає. І в мене з’явилося бажання реалізувати свій проект – VILNA.

VILNA – це співачка чи гурт?

Ні те, ні інше. Це проект. У VILNA є обличчя і голос – зараз це Ірина Бояркіна. А в тіні знаходяться ще три людини – я, як продюсер, і дует саундпродюсерів wavewalkrs. Wavewalkrs – це Юрій Водолажський, відомий роботою з Brunettes Shoot Blondes та Артемом Півоваровим, а також молодий композитор Нікіта Рева. З Юрою ми працювали разом кілька років. Зараз у нього в Києві своя студія, на якій він активно працює як аранжувальник і саундпродюсер. З Нікітою Ревою ми працювали над проектом Nikole. Я його одразу помітив – дуже талановитий аранжувальник і композитор, і, до речі, наймолодший учасник проекту. Ірина Бояркіна стала четвертим членом команди. Вона брала участь в якомусь записі в мене на студії: коли вона заспівала, в студії ніби світло запалили.

Сама ідея проекту, в якому обличчя і голос належали би дівчині, виникла в мене давно. Ми взялися за роботу. Спочатку про жодне «Євробачення» абсолютно не думали. Працювали над кількома піснями, і серед них була Forest Song. Під час запису вокалу і інструментів, ставало більш зрозуміло, що ми працюємо вже не просто над піснею для альбому або радіо-синглом. У студії народжувалася магія. Одного вечора Юрій Водолажський запропонував подати заявку на «Євробачення». І так ми опинилися в самому епіцентрі підготовки до нацвідбору.

Я дуже радий тому, як хлопці, Юра та Нікіта, спрацювалися. В кожного з них свої сильні сторони. В Юри чітке розуміння смаку слухачів, він мислить глобально, і на його рахунку багато треків, що стали хітами. Нікіта дуже тонко відчуває внутрішню динаміку трека і інструментів, у нього тонкий смак. Хлопці гармонійно доповнюють один одного, що дає колосальний результат. Власне, перший млинець не вийшов комом.

Нашою другою піснею стала пісня «Bereza». Це сучасна версія народної пісні «Чом ти білая береза», створена для програми Фольк.Music на телеканалі UA:Перший. Традиційну версію пісні виконує фольклорний колектив «Берегиня» з Полтавської області. Із сумної ліричної пісні «Чом ти білая береза» вона перетворилася на енергійну і життєрадісну. А зараз ми представляємо «Лісову пісню» –  це версія Forest Song українською мовою. Слова пісні були написані ще до фіналу, але ми вирішили випустити улюблену пісню багатьох глядачів нацвідбору зараз до конкурсу «Євробачення» в Португалії.

Яка ідея проекту VILNA?

Проект VILNA – про свободу робити те, чого бажає твоя душа. Нам хочеться робити класну якісну музику. І як би це пафосно не прозвучало, але нам правда дуже хочеться зробити для України дещо більше в музичному плані, обов’язково підкресливши нашу природну автентичність.

В чому був успіх VILNA і в чому виявився програш?

Програш був би, якби ми не вийшли до фіналу. Оскільки на момент подачі заявки на нацвідбір «Євробачення» ми були абсолютно новим проектом, в якого були два шляхи для старту, і одним із них стала участь в нацвідборі. А так як ідея організаторів нацвідбору полягала в тому, щоб всі команди дізналися про те, що пройшли лише в день оголошення результатів, часу на підготовку було дуже мало. Тому в нас все було впритул, наприклад, костюм для півфіналу допрацьовували ввечері перед  виступом. Але ми все встигли, том що всі працювали професійно. Ми не виграли у фіналі, але ми перемогли, в першу чергу самих себе, довівши, що маючи нестримне бажання, амбіції і знання, можна добитися якщо не всього, дуже багато.

В чому феномен VILNA?

В тому, що нам вдалося, не маючи публічного бекграунда у вигляді цілої армії фанів, всього за один тиждень і один виступ у півфіналі закохати в пісню сотні тисяч слухачів і глядачів, і вони віддали за нас найвищий бал і вивели до фіналу.

Яким ти бачиш подальший розвиток?

Я розумію, що після такої гучної заяви дуже важливо або все закінчити, або зробити ще краще. І вибору в нас немає – треба робити ще краще.

Чи Forest Song була заточена під «Євробачення»?

Ні, ми її не підганяли під стандарти «Євробачення». Це була композиція з так званого «столу». Юра Водолажський – майстер хітів. Я радий, що ми працюємо разом. Зараз є кілька композицій, над якими ми працюємо. Восени ми побачимо ту саму VILNA, яку ми замислювали.

Яким тобі здався досвід «Євробачення»?

Було дуже цікаво. Є така фраза «Хто в армії служив, той у цирку не сміється». Ось вона як раз нас і стосується. Я змінив ставлення до нацвідбору і «Євробачення». Через тижні зо два після фіналу, який проходив в ДК «КПІ», я побував там на концерті гурту DETACH. Яка ж різниця в звуці та світлі! Команда телеканалу СТБ зробила високоякісне дороге шоу, і до гарного звикаєш швидко, так що слухати і дивитись виступ хлопців мені було складно.

На національному відборі на «Євробачення» в мене абсолютно не було відчуття змагання і конкуренції. В різний час я працював з доброю половиною учасників нацвідбору: на нашій студії «ЗвукоЦех» ми записали чотири чи п’ять треків для MELOVIN (є велика вірогідність, що навіть «Under The Ladder», але записів у мене не залишилось – перевірити не можу), я працював над «Heroes» для The Erised. Із задоволенням би відправив смс за кожного, особливо Kadnay (з Дімою я також працював, але над іншими треками) і The Erised, але в метушні залаштунків не встиг. Та й взагалі наш відбір – це якась «Санта-Барбара». Усі один одного знають. Над нашим образом і образом Сергія Бабкіна працював один стиліст, Леся Патока і її Patoka Studio. Над піснею Бабкіна «Крізь твої очі» працював член жюри Євген Філатов. Данило Марін, учасник гурту The Erised виявився саундпродюсером пісні «Місто» для Constantine, а з продюсером The Erised Борисом Гінжуком мене пов’язує гурт «Квадраджесіма». В наступному році ми навряд чи будемо брати участь у конкурсі, але є ймовірність, що можемо й змінити рішення.

 

/Юлія Найденко