КилимМен: “Скільки б не катався Європою, завжди сумую за Україною”
КилимМен – найбільш екстравагантний учасник гурту Kalush Orchestra. Він не співає, але привертає на себе всю увагу на сцені. Ніхто не знає ані як він виглядає, ані його справжнього імені. Це не заважає йому їздити Україною і від імені гурту презентувати приз “Євробачення” Кришталевий кубок, оригінал якого Kalush Orchestra передали на благодійність (а організатори конкурсу виготовили спеціально для них ще один).
Як він потрапив до складу гурту, що пам’ятає про “Євробачення” і що найбільше цінує в закордонних гастролях, – а також про те, де найближчим часом його можна буде спіймати разом із Кришталевим мікрофоном в Україні – КилимМен розповів Ксенії Івась в ефірі шоу “Вікенд нової музики” на Радіо Промінь.
“Найскладніше – це коли приходять моторошні новини, а тобі потрібно виступати”
У нашій студії — танцюючий Килим! Привіт, як твій настрій сьогодні?
Супер! З таких прекрасних новин розпочався день – настрій не може бути поганим (Розмова відбулася 9 жовтня, у день підриву Керченського моста, – прим. ред.).
Де зараз решта гурту?
Решта гурту наразі катається Європою. І готується до великого туру в США.
Ти сьогодні прийшов до нас із Кришталевим мікрофоном. Пряма доставка потягом?
Так.
Він важкий?
Він дуже важкий, десь 4-5 кг.
Олег Псюк на своїй сторінці в Інстаграмі сказав, що турне — то доволі складна штука в плані сну. Але ти особисто кайфонув від Європи, від “Євробачення”?
Кайфонув, але дуже швидко все відбулося. Стосовно Європи… завжди сумую за Україною. Ти там гуляєш, але ти там чужий. Не розумієш мови. Ми коли виступаємо – дуже чекаємо наших українців, бо можна поспілкуватися.
Яка була найбільша складність цього туру?
Певно, це коли приходять моторошні новини, а тобі потрібно виступати. Ти ж на культурному фронті, маєш віддаватися на повну і хоча б у таки спосіб наближати нашу перемогу. А от найяскравіше, що було в цьому турі, – це емоції людей. Оце безцінно.
Яка публіка до вас приходила?
Це були не тільки українці, а й європейці. Ми відчували підтримку, де б ми не були.
А що такого було на концертах, про що ти потім будеш онукам переповідати?
Багато чого. Наприклад, коли ми виступали з дітьми-біженцями. Або коли ми були у Мадриді, то виступали для наших воїнів, які були там на реабілітації. За честь було для них виступати! Я навіть не можу описати ці емоції.
Для тебе кожен концерт – це кардіотренування. Ти ж танцюєш. Ти імпровізуєш на сцені?
Ні, є основна база. Але буває, що потрібно імпровізувати.
Саме на тебе поклали місію проїхатися Україною з Кришталевим мікрофоном “Євробачення”, щоб кожен українець зміг його побачити. Як це відбуватиметься?
Це все ж таки буде переважно захід і частинка центру України. Трішки пізніше ми дамо анонс, викладемо дати. Точно буде Івано-Франківськ, Чернівці, Калуш, Вінниця, Київ. Кожен зможе сфотографуватися з переможним кубком і зі мною.
Будете дозволяти кожному брати його в руки? Раптом хтось не втримає? Усе ж таки 5 кг!
Думаємо ще про цей момент.
На своїх благодійних концертах ви збирали гроші на допомогу українській армії. Який найбільший запит вам вдалося закрити?
Це коли ми приїхали на запис до Дня Незалежності й за добу зібрали понад 5 млн гривень на реабілітацію наших азовців.
“Я три роки святкував свій день народження саме в Херсоні. А цього року Херсон сам знайшов мене за тиждень до дня народження”
А ти сам особисто долучаєшся до благодійних ініціатив?
Так. Я часто катаюся на концерти для дітей-переселенців. Проєкт “Амбасадор дитинства”. Його учасники-зірки катаються Україною та роблять дітям свято. Концерти, автограф-сесії, аніматори, смаколики, подарунки. Якось мені дівчинка в Тернополі навіть оберіг подарувала.
У тебе в телефоні — листівка від Насті з Херсона. “Ви найкращий” і сердечка.
Цікава історія цієї записки. Я три роки святкував свій день народження саме в Херсоні. А цього року такої можливості не було. За тиждень до дня народження я був у Тернополі на благодійному концерті, мама піднесла мені дитину і дитина дала мені цю записку. Херсон мене знайшов сам за тиждень до дня народження. Це сильно.
А як це взагалі — бути КилимМеном? Тобі зручно в цьому костюмі?
Класно! Це моя шкіра, а не костюм – я у ньому з народження.
А чи є у вашому райдері пунктик саме для тебе?
Так, щоб номер був без килима.
У світі килимменами називають тих, хто робить собі повне татуювання. Чи є в тебе татуювання?
Ніякого татуювання. І не плутайте мене перед Пасхою з писанкою.
Ти професійний хіп-хоп танцюрист?
Я хороший танцюрист.
Як давно почав займатися танцями?
Ще в школі. З класу п’ятого.
Тебе ж обожнюють діти. Ти не думав відкрити свою школу танцю?
Ні. Зараз про це думаю: давайте спочатку переможемо.
А як ти потрапив до гурту і чия це була ідея?
Я спочатку був таким маленьким килимочком. І прибіг до мене такий маленький босяк. То був Олег. І ми зрозуміли, що потрібно робити спільні справи.
То ви з дитинства ще разом?
Так.
Олег Псюк якось нам зізнався, що його не впізнають без рожевої панами.
Чиста правда. Але я його впізнаю.
А як тебе звуть?
Килименко Килим Килимович.
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.