Гурт “Циферблат”: “Хочеться створити такий музичний світ, яким можна гуляти”

У 2017 році київський гурт “Циферблат” випустив дебютний мініальбом “Кіносеанс”, а зараз музиканти готуються оприлюднити перший повноформатник “Перетворення”. Про історію створення пісні “Для чого ти прийшла?”, участь у Нацвідборі на “Євробачення-2023” та цінність класичної музики в культурній освіті засновники гурту Валентин та Даніїл Лещинські розповіли Ксенії Івась на Радіо Промінь.

“Циферблат” – один із найцікавіших молодих гуртів української рок-сцени. Музиканти стверджують, що не дотримуються якогось конкретного стилю. Але що б вони не робили – це завжди стильно й небанально, яскраво і змістовно.

Кажуть, що в нас помпезна музика. Просто як ще передати маленький макросвіт, щоб він був зрозумілий тим, хто нас ніколи не бачив?

Як ви пережили цей тиждень? Ви потрапили до лонглиста на Нацвідбір “Євробачення”. Але в десятці фіналістів вас немає.

Валентин: Ідея прийти на “Євробачення” йшла не від нас. Нас попросили подати заявку. Думаю, про це вже можна говорити. Пісня, яку ми подали, хіба що за таймінгом їм підходила. Якби ми подали пісню “Для чого ти прийшла” – може щось і вийшло б. Але ми цю пісню вже виконували на концертах. Не хотілося б повторити історію Laud (в рамках Нацвідбору-2022 Laud довелося зняти свою кандидатуру через те, що конкурсна пісня була оприлюднена поза конкурсними термінами – прим. ред.).

А за кого ви будете вболівати?

Валентин: Марина Круть пройшла?

Так.

Валентин: От за неї.

Коли ви свого часу презентували пісню “Земля” в нашому ефірі, ви розповідали про те, що написали її після того, як повернулися з театру – хотіли зафіксувати свої емоції, враження. Сьогодні ми прем’єримо пісню “Для чого ти прийшла”. Яку емоцію ви хотіли зберегти цього разу?

Даніїл: Пісню написав я. Коли ми формуємо пресрелізи – а ми робимо це разом – завжди пишемо якісь банальні речі. Не хочеться описувати пісні, хочеться залишити простір для думок слухачам. Може це звучить пафосно, але там настільки проста та зрозуміла сюжетна лінія – нема що пояснювати. Це пісня про наші неправильні рішення в дитячому віці, які потім нас переслідують.

Це пісня про власний досвід?

Даніїл: Без коментарів.

У вас вийшов кліп на цей сингл. Як, з ким і коли ви його створювали?

Валентин: Це режисер Дементій Пронов. Ми вже працювали з ним влітку. В кліпі немає якогось сюжету. У нас була задача показати щось просте. Зробити красивий фон, Даня з клавішами – все як є. Я, звичайно, фанат сюжетних відео. Тут такого немає, але мені все одно подобається.

Даніїл: Я б навіть кліпом це не називав. Після “Землі”, може, люди чекають чогось помпезного, монументального, а зрештою отримують камерне відео.

Але там не тільки Даня і клавіші. Там ще є двоє дверей. Це якась метафора?

Даніїл: Це Гоґвортс. Там кабінет професора темних мистецтв.

Валентин: Насправді це спортивний зал.

Для тих, хто не знає про вас нічого, розкажіть скільки учасників гурту у вас зараз?

Даніїл: Нас троє. Я з братом, і з нами був друг дитинства Женя Шевченко. Він, на жаль, з нами вже не грає зараз. Наразі з нами Фєдя Худаков – це наш барабанщик. Ударником його називати не можна, він ображається.

Хто за що у вас відповідає?

Валентин: Я гітарист.

Даніїл: Я співаю, пишу пісні і граю на всіх синтезаторах.

Валентин: І Фєдя – барабанщик. Я ще займаюсь з усім, що пов’язано з просуванням. Хоча сподіваюсь, що нас шукає якийсь менеджер. Тому що займатися і музикою, і менеджерськими справами – це напрягає. Менше пісень через це пишу.

Даніїл: Тому що це суєта. Ти відволікаєшся на непотрібні речі. Треба з усіма говорити. Витрачаєш багато енергії.

У кожній пісні є свій світ. Якщо Бог відпустить нам з братом часу – років у 50 ви зрозумієте наш задум.

Ви ж із дитинства захоплюєтеся музикою? Як ви в дитинстві вирішували, хто який інструмент буде опановувати?

Валентин: Коли нам було по 6 років, ми пішли до музичної школи. Планували йти на фортепіано, але нам сказали, що туди збирається дуже багато дітей. І показали нам віолончель. Середня музична освіта у нас є, ми віолончелісти. А далі з нами трапився підлітковий рок. Нам стала цікава гітара. Даня почав грати на клавішах. Ми логічно розділили ролі.

Даня, а ти вчишся грати на фортепіано чи вже навчаєш грати на фортепіано?

Даніїл: Ні, я нікого не навчаю. З сестрою іноді сиджу, але вона молодша, а грає набагато краще. Вона вчиться в Німеччині. У нас є відео – ми граємо з нею дуетом і вона там роздає мені люлей. Хоча я намагаюся грати кожен день.

По скільки годин?

Валентин: Він не грає кожного дня.

Даніїл: От коли брат до мене переїхав, ситуація дещо змінилася. Граю менше, що для мене великі тортури. Я ніколи не займався з учителем, довелося самому все опановувати. Класична музика мені в цьому максимально допомагає. Розбираю твори класичних виконавців і вони дають мені набагато більше, ніж, скажімо, сучасний рок. Але для навчання на фортепіано, не синтезаторах. Я наголошую!

Валя, ти теж викладаєш короткі відео, де співаєш англомовні пісні. Ти робиш це для розваги чи маєш певну ціль?

Валентин: Для розваги. Я ж у сторіз їх викладаю – вони навіть не зберігаються. Потім мені підказали робити рілси. Пишеш відео, скидаєш собі в телеграм. Потім слухаєш це в навушниках і одночасно співаєш на камеру. А Даня потім все зводить. Але не раджу таке повторювати. Це неправильно, це складно, якщо в тебе немає людини, яка потім все це змонтує. Та і якість буде фігова.

Ваша музика не вписується в канони сучасної музики. Ви інакші. А чи цікавитесь ви тим, що думають люди про вас?

Даніїл: Злукавимо, якщо скажемо що ні. Хоча я дуже болісно сприймаю будь-які коментарі.

Валентин: Я цензор. Відбираю, що можна йому показувати, а що ні. Бо це може сильно вдарити по Дані. Я спочатку приймаю це на себе, а вже потім вирішую, показувати йому чи ні.

Даніїл: Ні, я все прекрасно розумію. Інколи бувають коментарі доволі справедливі. З приводу непересічності музики… Це досвід. Те, що самі слухали – так і робимо. Це музичний словниковий запас. Мене заряджають хороші музичні альбоми. Ми взагалі не думаємо, пересічна у нас музика чи ні. Ми такі, як є.

Валентин: Після “Землі” в кулуарах нам сказали, що ми взяли дуже високий щабель і типу навіщо писати тепер попсу? “Для чого ти прийшла” назвали попсою. Але в тому й фішка – в нас немає одного стилю. На альбомі буде 13 пісень і вони усі абсолютно різні.

Даніїл: Це як в старих комп’ютерних іграх 90-х, де є рушій. Саме на ньому ви прописуєте усю Біблію гри. Приблизно так я і ставлюся до того, що ми робимо. Нам хочеться створити такий світ, яким можна гуляти. Кажуть, що в нас помпезна музика. Зовсім ні. Просто як ще передати маленький макросвіт, щоб він був зрозумілий тим, хто нас із братом ніколи не бачив?

Валентин: У нас немає великих залів, жабо і публіки у фраках. Ми звичайна гаражна група.

Даніїл: Скоро вийде наш альбом, і готуйтеся до того, що це буде не зовсім те, на що ви очікуєте. Це не експерименти. Ми намагаємось розповісти історії. У кожній пісні є свій світ. Ви зрозумієте це, коли почуєте. А згодом зрозумієте ще краще. Якщо Бог відпустить нам з братом часу – років у 50 ви наш задум зрозумієте. Це буде як тритомний роман. Не вважайте мене зарозумілим, але я вже все розпланував. Треба тільки час.

Альбом, який матиме назву “Перетворення”, має вийти ще до кінця 2022 року?

Даніїл: Має вийти.

Валентин: Ми сподіваємося на це. Але це залежить від багатьох факторів. Сподіваємось, що цього року вийде. Ми для цього все робимо.

Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук