«Це досвід, який неможливо забути», — Герман Нєнов та Оксана Скибінська про підсумки Євробачення-2023
В ніч з 13 на 14 травня в Ліверпулі відбувся фінал 67-го Пісенного конкурсу Євробачення від імені України. Спільно з BBC, мовником-організатором цьогорічного шоу, над реалізацією конкурсу працювала команда Суспільного Мовлення на чолі з головою делегації України на Євробаченні Оксаною Скибінською та креативним директором Євробачення-2023 від України Германом Нєновим. Ведуча відеоблогу Євробачення Україна Анна Тульєва зустрілася з колегами, щоб розпитати їх про підсумки цьогорічного Пісенного конкурсу.
Читайте також: Майже 21 млн переглядів відео про Євробачення-2023 на YouTube та в соцмережах Суспільного
Герман Нєнов: «Я був проти того, щоб утретє показувати тих самих артистів»
— Чи все вдалося так, як ти собі задумав?
— Я перфекціоніст, тому якщо у мене запитати «чи абсолютно все тобі вдалося?» — напевно, я ніколи не скажу «так». Ті ідеї та меседжі, які я хотів донести, — донесені. Все інше — деталі, адже завжди можна зробити ще краще. Результат хороший і, як ми бачимо, навіть серед нашої прискіпливої аудиторії хейту було дуже мало. Звичайно він був, завжди будуть люди, яким щось не сподобалося. Але все ж таки дуже багато людей, зокрема єврофанів, як на мене, залишилися задоволеними.
Я з повагою ставлюся до критики й навіть хейту, в мене для таких випадків є одна універсальна відповідь, бо як не крути — існують певні факти. Цьогорічне Євробачення було найкращою презентацією України серед усіх трьох Пісенних конкурсів, організованих після нашої перемоги в конкурсах (2005, 2017 та 2023 роки). Ми зачепили та розкрили різні аспекти нашого сьогодення, а також певні історичні та музичні моменти, які не є форматними для конкурсу. В українських інтервал-актах Євробачення-2023 ми створили певну культурну та соціальну дискусію.
Саме в цьому Євробаченні було «найбільше України» та українських артистів за всі роки, не дивлячись на те, що ми вже були країною-господарем конкурсу двічі. У своїх соціальних мережах я закликав уважно дивитися не лише інтервал-акти, а ще й посткарди, відеоролики, спічі ведучих, інтеграції Тімура Мірошниченка як кореспондента Євробачення-2023 від України — це все колосальна робота величезної інтернаціональної команди, яка тривала майже рік.
Стосовно інтервал-актів хочу сказати, що кожен з українських артистів, запрошених нами цього року, ніс в собі певну правду про наше сьогодення. Там не було випадкових людей. Ще в перших анонсах я казав, що у нас було два критерії відбору: потрапляння в топ-10 конкурсу та наявність «реальної історії у реальної людини». На кожну з позицій ми розглядали по два артисти. Я був проти того, щоб утретє показувати тих самих артистів, ті самі наші надбання. Перед нами стояло завдання показати різні музичні напрями України.
— Багато кого цікавить, «чому саме Марія Яремчук» — артистка, як пишуть в коментарях, якої не було пʼять років на українській сцені?
— Марії Яремчук не було пʼять років на сцені саме для українського глядача, для європейського — Злати Оґнєвіч, MELOVIN, Go_A, Тіни Кароль та інших артистів, окрім наших переможців, які назавжди увійшли в історію Євробачення, не було з того моменту, як вони представляли Україну. В цьому плані цей аргумент не працює.
Коли ми обирали артистів, звертали увагу на те, щоб це була чесна історія. Тобто якщо ми говоримо про номер з Альошею, а там історія про біженців та вимушених переселенців, — ну, не може вийти на сцену будь-який артист чи артистка і просто проспівати цю пісню, якщо є хтось, для кого це один в один історія життя. Альоша вийшла і прокричала свій біль, тому що її чоловік сьогодні в ЗСУ, а вона дійсно вимушено емігрувала в Сполучені Штати з дітьми та реально простояла в чергах на кордонах. Ось це важливо.
Повернемося до Марії Яремчук. Це також її реальна історія. Єврофани та європейці загалом — дуже емпатичні, вони чіпляються за цей фактаж. Той факт, що представниця України на Євробаченні Марія Яремчук заспівала пісню свого батька, потрапив у заголовки ЗМІ, обговорювався єврофанами в коментарях. Це дуже символічно.
Не забуваємо, що Євробачення — це не тільки інтервал-акти, кожен артист дає безліч інтервʼю. Коли Альоша, розповідаючи про номер, говорила про свою реальну історію, так само коли Марія розповідала про історію свого батька — це все були додаткові інфоприводи й створення дискусії на тему України, які все ще пульсують у світових ЗМІ. Цей номер важливий з точки зору культурної дипломатії.
Той самий OTOY в цьому контексті також не є випадковим. Коли ЗМІ писали про брата OTOY, який загинув, не вийшовши з Азовсталі, світ ще раз згадав про цю трагедію, світ ще раз згадав про Україну. У світових ЗМІ знову був ряд публікацій зі словами «Азовсталь», «Маріуполь», «Україна», «російська агресія».
— Розкажи, які ідеї закладалися в інтервал-акти? Як вони створювалися?
— Всі креативи були створені до грудня, ми пішли на різдвяні свята вже маючи дорожню карту, і з січня почали перемовини з артистами і втілення продакшену. Всі номери продумувалися в моменти найжорстокіших атак, вимкнення світла.
Був вечір, я дивився на ноутбуці фільм Суспільного Мовлення «“Щедрик” проти “русского міра”». Мене тоді неймовірно вразило, що пройшло вже майже 100 років з того часу, як капела Кошиця вирушила у світове турне з політичною та культурною місією: говорити про те, що в світі є така окрема українська культура. Тоді Україна вперше мала шанс здобути свою незалежність, але росія наступила та окупувала наші території. При цьому «Щедрик» співався на найкращих сценах світу. Пройшло 100 років і «Щедрик» знову лунає на багатомільйонну європейську аудиторію. Це великий символізм.
Номер Альоші був придуманий в бомбосховищі. Перша ідея прийшла мені в період ракетних атак. Я перебував в укритті й став свідком розмови дівчини з хлопцем, вони говорили про те, що не можуть, на жаль, зараз обійнятися та бути разом, щоб підтримати одне одного. Мене це зачепило та стало поштовхом для першої сцени.
Для мене всі інтервал-акти мали бути чесними, тому що ідеї реально народжувалися в суперекстремальних умовах. Таких артистів ми й шукали — максимально чесних.
— Розкажи нам про ваші колаборації. З ким тобі найбільше сподобалося співпрацювати?
— Мені здається, цей прецедент показав, що Велика Британія дуже близька нам країна. З партнером, який від імені України проводив цей конкурс, нам дуже пощастило. Взагалі, я просто по-людськи вдячний за те, як до нас поставилася команда BBC. Вони не просто для галочки питали «Як у вас там?», а справді хвилювалися, коли у нас були обстріли.
На фото зліва направо: Ден Шиптон, провідний креативний директор Євробачення-2023; Герман Нєнов, креативний директор від України; Лі Смітхерст, керівник шоу.
Якщо говорити про українців, то найкраща для мене колаборація була з командою Big Brave Events 1+1 media. Це взагалі була дуже велика інтернаціональна колаборація з креативною командою конкурсу, 1+1 media та режисером Тімом Ван Сомереном, відомим світовим режисером, який створював ролики для Олімпійських ігор.
Тім придумав британську частину, я — українську, повʼязану з метро та подорожжю Kalush Orchestra. Ця ідея була дуже важлива для нас, для усієї команди Суспільного. Розумієш, коли в Британії, Бельгії чи Італії люди можуть робити фестивалі, збиратися на події — у людей в Україні багато місяців життя пройшли в метро, там народжували, співали пісні, ховалися від ракетних обстрілів. Там пройшов Нацвідбір та інші круті українські творчі проєкти. Команда 1+1, яка відповідала за продакшн української частини також додала своїх крутих ідей: з Марією Примаченко, з Бенксі. Не дивлячись на велику кількість співтворців у нас вийшла дуже цілісна робота.
Номер Альоші — це також була велика інтернаціональна колаборація, над втіленням концепту працювали декілька продакшенів. Freckled Sky, відомий американський продакшн українського походження, були мультимедійним реалізатором цієї ідеї. Також була залучена режисерська група Tri Direction, яка в сценічному просторі втілювала цей концепт.
— Що для тебе Євробачення-2023? Якщо помістити твою думку в одне коротке речення, що ти б сказав?
— Ой, я не можу коротко про це Євробачення. По-перше, для мене це, напевно, історична в житті подія. Знаєш, коли я дивився Євробачення у 2022 році і перемогли Kalush Orchestra, я тоді сказав: «А я б хотів зробити Євробачення в Києві у 2023 році». Ми так тоді посміялися з компанією, а зараз я розумію, що ця мрія частково збулася. На жаль, не в Києві, а в Ліверпулі, але в такий важкий і водночас історичний момент для країни я міг говорити своїми ідеями від імені України. Я дуже дякую за цю честь: це досвід, який неможливо забути.
Оксана Скибінська: «Цього ж року для нас стало перемогою проведення Євробачення, яким українці можуть пишатися»
— Як пройшло цьогорічне Євробачення? Як ти його відчуваєш зараз, після завершення конкурсу?
— Це було унікальне Євробачення, його неможливо порівняти з жодним іншим. Сподіваюся, що воно таким неповторним і залишиться. Все ж таки, воно відбулося в безпрецедентних умовах, коли одна країна проводила конкурс від імені іншої. І на початку, можливо, нікому не було зрозуміло, що означає «від імені України». На це розуміння потрібен був майже рік, фактично підготовка тривала з жовтня до травня.
Були прецеденти, коли вигравала одна країна, а проводила інша. Наш випадок унікальний, бо від початку, коли Велика Британія взяла на себе зобов’язання, BBC чітко заявили: «Ми будемо робити це Євробачення від імені України». Ті самі слова Сема Райдера про те, що це буде українська вечірка в Британії, українське свято. Яке може бути свято, коли в Україні гинуть люди? Для нас це було одним з ключових питань — знайти баланс і зберегти Євробачення таким, щоб людям було приємно дивитися. Адже люди цілий рік чекають, особливо прихильники конкурсу, для яких це певна традиція. Вони приходять побачити те Євробачення, яким вони його люблять. При цьому ми мали не перетворити свято музики на щось таке, що буде ображати українців.
— Якою була співпраця з іншими продюсерами Євробачення?
— Організаційно це Євробачення було непростим. Треба було визначити, як все буде працювати, адже це була співпраця двох різних компаній. На одній з перших зустрічей наших команд в Польщі ми намагалися зрозуміти, як будемо співпрацювати. Вирішили, що сформуємо в Суспільному мовнику невелику ключову команду, яка буде тісно співпрацювати з BBC, надавати їм усю необхідну інформаційну підтримку. Ми допомагали розповідати про Україну і щотижнево проводили наради, де обговорювали все: від глобального до окремого.
— Чи побачила ти для себе щось нове в цьому Євробаченні, що, наприклад, використала б у Національному відборі наступного року?
— Для мене був дуже цінний досвід співпраці з BBC. Фактично це найбільший, найдавніший суспільний мовник, великий приклад для нас як для досить молодого суспільного мовника. Побачити, як вони працюють, було дуже корисно. З основних висновків — це правильна побудова команди, щоб кожен чітко розумів сферу своєї відповідальності, свої завдання і не вигорав у процесі.
Євробачення це складний проєкт, а зробити міжнародне Євробачення, запросити до себе весь світ, усю Європу — надзвичайно складно, це велика подія. Було дуже приємно бачити наскільки творча та технічна команди при цьому залишалися на позитиві, у них була енергія працювати, творити, не вигорати. Це означає, що робота побудована дуже правильно. Правильно створена система, яка працює сама і заряджає всіх навколо. В плані організації все працювало як годинник.
Нашим завданням було максимально залучити українську музичну й творчу сфери до цього Євробачення, щоб в тих умовах, у яких ми є, в складних умовах війни, кожен міг долучитися тією мірою, якою це можливо.
Від початку ключовим рішенням було те, що музична тема буде українською, тому її готували українські саунд-продюсери — Михайло Некрасов і Дмитро Шуров. Важливим було рішення про те, що Євробачення матиме український вигляд, що в серці логотипа конкурсу буде український прапор. При цьому і «одяг» Євробачення, художнє оформлення, було співпрацею української компанії Starlight Creative і британської Superunion.
— Це було унікальне Євробачення. Чи змінилося у тебе сприйняття конкурсу після цього року?
— Євробачення — це великий майданчик, потужна платформа. Це більше ніж конкурс, і цьогорічне Євробачення це довело. В унікальних обставинах, обставинах війни в Європі, Євробачення стало тим місцем, де 35 країн об’єдналися навколо спільних цінностей. Так, ми різні, кожна країна рухається своїм шляхом, але ми всі рухаємося однією траєкторією спільних цінностей: свободи, права самовизначення, національного, культурного, музичного. Навколо цієї спільності ми будуємо щось єдине: єдиний проєкт Євробачення. Тому він і такий багаторічний, як на мене, бо завжди був саме про ось це — про єдність навколо спільних цінностей.
Перемога України у 2022 році мала великий символізм і сенс, Україні ця перемога була необхідна для морального піднесення, для розуміння, що ми не самі. Цього ж року для нас стало перемогою проведення Євробачення, яким українці можуть пишатися.
Дивіться повне інтервʼю на офіційному YouTube-каналі Євробачення Україна.
Нагадаємо, 67-й Пісенний конкурс Євробачення відбувся в Ліверпулі від імені України. Гурт TVORCHI представив Україну з піснею «Heart of Steel» та посів шосте місце у фіналі конкурсу.
Радіо Промінь — офіційний радіомовник Євробачення.
Суспільне Мовлення, яке є членом Європейської мовної спілки, організовує і проводить відбір пісні та представника від України, а також забезпечує участь представника України на Пісенному конкурсі Євробачення-2023.
Фото: Stijn Smulders, Sarah Louise Bennett / EBU
Читайте більше про Євробачення у Facebook і Telegram, а також дивіться наш YouTube.